світла в кінці тунеля, є відчуття, що навчаюсь, але користі мало. З цього випливає якась дізмораль. Можете дати якісь поради?)😁
Всі ми ходимо в темряві, хіба що зі свічками, і бачимо лиш те, що поряд з нами, але маємо надію, що колись зможемо побачити цілий світ... 😂
Сократ пояснював свою думку так: люди зазвичай вважають, ніби вони щось знають, а виявляється, що вони не знають нічого. Таким чином виходить, що, знаючи про своє незнання, я знаю більше, ніж всі інші, стверджував він[1]. Здавалося б, у твердженні міститься логічно суперечливе твердження: якщо людина нічого не знає, то вона не може знати і про те, що вона не знає. Це своєрідна спроба сформулювати принцип пізнавальної скромності. Його можна наочно представити наступним чином: уявімо, що все наше знання — це внутрішній простір кулі, а незнання — все, що міститься зовні кулі. Чим більшим стає наше знання, тим більшою стає площа поверхні кулі, а отже наше «дотикання» до непізнаного.
Обсуждают сегодня